Форум » В Сети, на бумаге, на экране (и даже в репродукторе :) » Fleur: цвіт небезпеки » Ответить
Fleur: цвіт небезпеки
Булочка с корицей: Fleur: цвіт небезпеки «…А моря до краёв наполнялись по каплям, И срослись по песчинкам камни, Вечность - это, наверное, так долго. Мне бы только мой крошечный вклад внести, За короткую жизнь сплести Хотя бы ниточку шёлка…» («Шелкопряд») Кожен намагається зробити свій вклад у цей світ, кожен по-своєму плете цю саму ниточку шовку. У різних галузях і різним способом. Ми – у журналістиці, хтось – у науці, а ще хтось – у музиці. Причому вклад дійсний лише тоді, коли людина не ставить за мету увійти в історію. Якщо справді щось варте того – то увійде. Одним із найцікавіших гуртів української underground-сцени є Fleur. Вони не роблять гучної реклами своїх концертів. Ціни на квитки доступні простому смертному. А тексти кожен розуміє по-своєму. Концерти – то окрема частина творчості групи. Більшість зірок намагаються привернути до себе увагу дійством на сцені, ефектним зовнішнім виглядом чи оформленням залу. У Fleur із цим просто – звичайний одяг і макіяж, відсутнє особливе оформлення сцени. Основне – не упаковка, а вміст. До якого стилю належать? На це питання багато хто намагався відповісти. Одні казали, що готика, інші стверджували, що ethereal або dream. Врешті-решт, самі учасники групи визначили свій напрям як «cardio-wave». “...Красный цветок исторгает из себя Ядовитые брызги безудержных чувств. Страсть, тихая огненная страсть, Как жгучая лава, как раскалённая стрела...” («Пепел») Офіційною датою створення Fleur вважається 8 березня 2000 року. Саме тоді до солісток групи – Ольги Пулатової та Олени Войнаровської – приєдналася флейтистка Юлія Земляная. Проте репетиції у домашніх умовах за участю двох перших учасниць почалися ще у лютому того ж року. 17 березня відбувся перший концерт на вечорі програми «Атмосфера» в Одеському Будинку Актора. Автор цієї програми, Дмитро Веков, і досі бере активну участь у творчій діяльності гурту. У травні учасницею групи стала віолончелістка Катерина Сербіна, у серпні – Олексій Ткачевський (перкусія), у січні 2001 року – Віталій Дідик (контрабас), а восени – клавішник Олексій Довгальов. З часом склад групи змінився. Немає точної інформації про те, чому деякі учасники покинули Fleur. Ідея лишилась тою ж самою, продовжується створення пісень. Зараз гурт виступає у такому складі: Ольга Пулатова – фортепіано, вокал, автор пісень, Олена Войнаровські – гітара, вокал, автор пісень, Юлія Земляная – флейта, Віталій Дідик – контрабас, Олексій Ткачевський – ударні, Анастасія Кузьміна – скрипка, Катерина Котельникова – синтезатор та Олександра Дідик – віолончель. Концерти Fleur дають не так часто. І, зокрема, тому, кожного із них прихильники чекають з нетерпінням. Останній виступ, на якому була – точніше, були – лишив у мозку і свідомості спогади й цілу купу асоціацій, які неможливо пояснити, не залізши до мене у мозок і підсвідомість. Кожна пісня після концерту набула особливого змісту. І лише найближчі друзі розуміють, що 21 квітня 2006 року і справді була «Тайна»; попередня версія мене “…плавает в формалине…”… Цікаво, що залишив цей захід у душах інших людей… Бо без цього бути не могло. Автори пісень та музики гурту мають те, що не кожному дано від Бога – вміння передавати свої почуття, емоції та внутрішній стан слухачам, при цьому залишаючи їм простір для власних роздумів і не нав’язуючи своїх поглядів. Кожен лишається самим собою. Музику Fleur іноді називають «дивною», «незрозумілою». Але самі митці не бояться таких визначень – вони просто роблять те, що подобається. Ця відмінність від більшості колективів underground-сцени, як на мене, і є тим, що визначає особливості творчості Fleur. Тобто, музиканти творять не для того, щоб заробити, а тому, що їм подобається це робити. Певний час група навіть проводила репетиції у неопалюваному підвалі одеського будинку культури. Спочатку сумно-філософські тексти пісень вважали такими, які розуміють лише «обрані». Та з часом кількість прихильників зростає, причому серед них – не лише неформали і трохи «не від цього світу» люди (до останніх, до речі, відношу і себе ;)). Назва також така, що кожен розуміє її по-своєму – для когось це бодлерівські «квіти зла», для інших – просто слово «квітка» по-французькому. Співають російською мовою, у якій, до речі, слово «флёр» означає «покрив загадковості». Всі учасники групи, окрім вокалісток, здобували освіту в консерваторіях. Кожен з них пише вірші або прозу, проте дехто не наважується показати комусь свою творчість. Альбоми виходили офіційні й неофіційні, в Україні та Франції. У липні 2001 року вийшов альбом «Почти живой», у січні 2001 року – «Сердце». «Специальное издание» - 10 листопада 2001 року. Офіційні диски – трилогія «Прикосновение» (2002, жовтень – у Франції, листопад – в Україні), «Волшебство» (2004, лютий – в Україні, у березні – у Франції) та «Сияние» (жовтень 2004 року, в Україні). Останній альбом – «Все вышло из-под контроля» - з’явився влітку 2006 року. Порівняно з попередніми роботами, він видається якимось «дорослішим». Сперечаються з приводу того, належить чи не належить Fleur до готичної сцени. Самі учасники гурту в численних інтерв’ю не дають однозначної відповіді на це запитання. Вони стверджують, що людина має бути самою собою, людей треба сприймати такими, якими вони справді є – а не за «готичністю» чи «неготичністю». Крізь усю творчість червоною ниткою проходить мотив щирості. Це відображено і у назві напряму, основоположниами якого є Fleur – cardio-wave. Тобто, «хвилі, що йдуть від серця». Як на мене, одною з основних засад справжньої – не субкультурної – готики – і є ця сама щирість. Тому вважаю творчість гурту готикою правдивою – такою, яка вона насправді є, такою, яку розуміють навіть ті, хто над цим не замислюється. 5 та 6 жовтня відбудуться концерти у Київському Будинку Офіцерів. На жаль, я надто пізно про це дізналась. Інакше пішла б на обидва – бо двох однакових концертів Fleur не буває. Навіть якщо виконують ті самі пісні. Вони – не просто поєднання музики та тексту, а своєрідна оболонка для передачі настрою слухачам. Одна і та сама пісня несе різний зміст кожного разу, коли її виконують на концерті. Зміст, який неможливо почути та записати, а можна лише відчути. «Хорошее начало - кажется, пора заканчивать…» («Пепел») Автор: Марічка Лотоцька http://h.ua/story/61894 -есть 2 картинки )
Ответов - 0
полная версия страницы